Встановлення ОС з власноруч створеної завантажувальної флешки/диска

Досить довго нічого не постив у свій блог це звя'зано було з деякими особистими проблемами, а також відсутністю читачів. Але тепер з'явилось більше вільного часу тому наступний місяць можете чекати багато нової корисної інформації. Доречі, якщо в когось є якісь питання то пишіть мені, можливо я відповім на нього або напишу статтю по даному питанню.
Сьогоднішній пост присвячений завантажувальним флешкам, дискам, а також як ними користуватись та для чого вони створюються. Поставимо перед нами завдання встановити на ПК якусь операційну систему наприклад Windows 7, Linux Mint 17 розглянемо обидва випадки по черзі. Якщо в вас вже є завантажувальний диск/флешка то як встановити ОС на комп'ютер читайте нижче, а якщо ж нема то для цього нам потрібен комп'ютер, диск/флешка та образ ОС (найчастіше з розширенням iso) де знайти їх запитаєте в Google, Яндекс... і тд. і тп. Потім вам необхідно записати даний образ на флешку/диск. Якщо ви використовуєте ОС Windows то для запису можете скористатися таким ПЗ як: PowerISO, Ultra ISO, Nero, Universal-USB-Installer, ISO2DiscSetup, Windows7-USB-DVD-tool, Unetbootin. Бажано мати їх всі або більшу частину тому що вони не завжди спрацьовуют або працюют взалежності від образу. Якщо ж ви використовуєте ОС на ядрі Linux(будь-який дистриб'ютив) там все просто,

також можна використати UNetbootin, USB Image Writer. Приблизно як зображено на скріншоті обираємо параметри за якими створиться майбутня завантажувальна флешка.

Тепер у вас є завантажувальна флешка/диск монтуємо її у комп в якому ви хочете змінити ОС або ж просто покористуватися в режимі LiveCD, якщо є така можливість. Після монтування необхідно зайти в BIOS (при завантаженні компа після "екрану привітання" залежно від BIOS-а тиснути DEL, F1, F2) та змінити налаштування завантаження в розділі Boot Device Priority. На перше місце поставити ваш змонтований диск/флешку натиснути F10 (зберегти налаштування та вийти). Якщо все пройшло вдало то далі ви побачите завантаження вашої ОС. Після необхідно виконати дії інсталятора, розмітити розділ на жорсткому диску, відформатувати його та власне повторювати всі указівки інсталятора і врешті решт ви матимете на своєму залізі ОС яку хотіли. Якщо в когось є якісь запитання залишайте свій коментар, з радістю допоможу.

Linux команди для роботи з файлами та дерикторіями

#cd /home               #Перейти в директорію '/home'
#cd ..                  #Перейти в задану директорію рівнем вище
#cd../..                #Перейти в задані директорії двома рівнями вище
#cd                     #Перейти в домашню директорію
#cd~user                #Перейти в домашню директорію користувача user
#cd -                   #Перейти в попередню директорію
#pwd                    #Показати директорію в якій находишся
#ls                     #Показати вміст папки
#ls -F                  #Показати вміст папки з дописом символів що характеризують їх тип
#ls -l                  #Показати деталізований огляд файлів та директорій в даній директорії
#ls -a                  #Показати сховані файли та директорії в даній директорії
#ls -laX                #Виводить форматований список всіх файлів включаючи приховані
#ls *[0-9]*             #Показати файли та директорії які містять в своєму імені цифри 0-9
#tree або lstree        #Показати дерево файлів та директорій починаючи з коріння /
#mkdir dir1             #Створити директорію з іменем 'dir'
#mkdir dir1 dir2        #Створити дві директорії одночасно
#mkdir -p/tpm/dir1/dir2 #Створити дерево директорій
#touch /home/priklad1   #Створити пустий файл
#cat /home/priklad1     #Відкрити файл
#nano /home/priklad1    #Редагувати файл
#gedit /home/priklad1   #Ще одна команда редагування файлу
#rm -f file1            #Стерти файл з іменем 'file1'
#rmdir dir1             #Стерти директорію
#rm -rf dir1            #Стерти директорію і рекурсивно весь її вміст
#rm -rf dir1 dir2       #Аналогічно попередній команді
#mv dir new_dir         #Перейменувати або перемістити файл або директорію
#cp file1 file2         #Зкопіювати file1 в file2
#cp dir/*.              #Зкопіювати всі файли директорії dir в дану директорію
#ln -s file1 lnk1*      #Створити символічне посилання на файл або директорію
#ln file1 lnk1          #Створити фізичне посилання на файл або директорію
#du -sh/home/priklad1   #Виводить розмір заданої директорії або файлу
#locate priklad         #Пошук всіх файлів з ім'ям priklad
 

Загальні команди Linux

В операційних системах з ядром Linux велику кількість завдань краще виконувати за допомогою консолі. Консоль - це такий текстовий інтерфейс в якому користувач "спілкується" з ОС. На прикладі вводить відповідні команди і отримує готовий результат!
Щоб потрапити в консоль потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Alt+F1, взагалі то їх шість, отже переключатись між ними можна в відповідності F2, F3, F4, F5, F6, щоб вийти з консолі потрібно натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Alt+F7, хоча насправді ви невийдете, а перейдете в термінал де завантажено графічну оболонку.
Все ж набирати команди можна й використовуючи емулятори терміналу типу Bash. Знайдете у вашому графічному середовищі.
По завершенню набору команд натискаємо Enter і спостерігаємо виконання команд.
Загальні команди Linux:
#uname -a           # Показати версію ядра
#lbs_release -a     # Виводиться інформація про версію Ос Debian і основаних на ній дистрибютивах (включно з Ubuntu)
#clear              # Очищення термінала від рядків попередніх команд
#wall Привіт        # Відправляє на термінали других користувачів повідомлення "Привіт"
#date               # Показує час і дату на даний момент
#cal 2013           # Показує в зручній формі календар на 2013 рік
#hostname           # Показує мережеве ім'я компютера
#!!                 # Виконати останню команду
#history | tail-59  # Показати останніх 50 набраних команд
#exit               # Завершити сеанс користувача
#passwd             # Змінити пароль нинішнього користувача
#shutdown -h now    # Вимкнути комп'ютер
#shutdown -h 12:45  # Вимкнути комп'ютер О 12:45
#poweroff           # Вимкнути комп'ютер
#reboot             # Перезавантаження системи
#cat /proc/cpuinfo  # Виводить інформацію про центральний процесор
#cat /proc/meminfo  # Виводить звіт про використання пам'яті
#cat /proc/swaps    # Показує використання розділу підкачки
#cat /proc/version  # Показує версію ядра Linux
#cat /proc/net/dev  # Показує наявні мережеві адаптери і статистику передачі пакетів
#cat /proc/mounts   # Виводить інформацію про змонтовані файлові системи
#lspci-tv           # Виводить інформацію про PCI пристрої
#lsusb-tv           # Виводить інформацію про підключені USB пристрої
#uptime             # Час, що минув з моменту останнього завантаження

Це були найголовніші команди терміналу, далі буде цікавіше.

Система адресації в Internet

Кожний комп'ютер підключений до Internet або мережі в цілому, повинен мати свій адрес. В Internet використовується два типи адрес: цифрові, або IP-адреси та доменні. Подивимось на кожного із них окремо.
IP-адрес по суті аналогічний поштовому індексу. IP-адрес представляє собою послідовність із чотирьох чисел розділених крапками: Наприклад, "197.162.201.204".
Кожне з даних чисел займає 1 байт(=8 біт). Кожна з цих секцій може мати значення від 0 до 255(максимальне число, що можна вмістити у 8 біт це 255). Ліва частина IP-адреса визначає конкретну мережу в Internet і називається мережевим ідентифікатором (network ID).
Права частина визначає конкретний комп'ютера в мережі і називається ідентифікатором комп'ютера(host ID). Використовується 3 класи IP-адрес: "А", "B" і "С". Такі класи визначають скільки октетів(чисел) відводиться під адрес мережі, а скільки під адрес комп'ютера.
IP-адреси класу А призначені для роботи з невеликою кількістю мереж(до 126) які утримують велику кількість комп'ютерів приблизно до 16777214, якщо бути точним. Розглянемо наш приклад "198.162.201.204". Отже
октет 198 мережевий ідентифікатор, а 162.201.204 ідентифікатор комп'ютера. IP-адрес класу "В" призначений для роботи з середньою кількістю мереж, а це до 16284 і комп'ютерами до 65534. В даному випадку "198.162." мережевий ідентифікатор, а 201.204 ідентифікатор комп'ютера.
IP-адрес класу С призначений для роботи з великою кількістю мереж(до 2097092) які мають мале число комп'ютерів (до 254), а в даному випадку "198.162.201" мережевий ідентифікатор, а "204" ідентифікатор комп'ютера.
Для передачі інформації на конкретний комп'ютер в Internet протокол TCP/IP використовують IP адреси.
Але людині звичніше працювати з  іменами. Саме тому користувачі зазвичай користуються доменними адресами. Доменний адрес так як і IP-адрес складається з частин розділених крапками, але на відміну від IP-адреси читається з права на ліво: з початку йде ім'я комп'ютера, а потім ім'я мережі в якій він знаходиться.
Правіший - домен першого рівня, наступний з ліва його піддомен - домен другого рівня і так далі. Домен першого рівня визначає країну або тип організації якій належить комп'ютер. Існує встановлене двобуквене скорочення для доменів країн. Наприклад, Україна - ua; США - us; Великобританія - uk і так далі.
Домен другого рівня виділяє організацію яка керує мережею, яку містить даний комп'ютер. Зазвичай ім'я домену співпадає з назвою організації.   

Принцип роботи Internet

Як нам всім відомо Internet - це всесвітня комп'ютерна мережа яка об'єднує різні інші мережі та окремі апарати.
Назва Internet говорить сама за себе, а перекладається приблизно так: "(Inter - між, net - мережа) Internet - це мережа мереж."
Вона забезпечує обмін інформацією. Всі комп'ютери (та інші апарати які мають до неї доступ) обмін здійснюється незалежно від операційних систем.
Для здійснення такого зв'язку всі комп'ютери повинні керуватися єдиними правилами, ці правила і назвали Протоколом.
Протокол - це набір правил обміну інформацією між комп'ютерами, встановленими за взаємною згодою.
В наш час для зв'язку в Internet використовують протокол TCP/IP. Цей протокол був розроблений в 1983 році. Дата його створення й вважається днем народження Internet.
Фактично TCP/IP - це два протоколи: IP(Internet Protocol, міжмережевий протокол) і TCP(Transmission Control Protocol - протокол керування передачами).
IP - Це ранній варіант передачі даних в організованих пакетах, між мережами.
Єдиний недолік протокола IP це є його неможливість справлятися з помилками при передачі інформацією.
Цей не достаток IP усуває TCP. Він гарантує що всі пакети будуть доставлені адресату.
Таким чином TCP і IP працюють "в парі", що забезпечує цілісність передачі інформації.
       

Ієрархія файлової системи в Linux

Операційні системи на базі Linux мають чітко виражені місця зберігання даних.
Існує навіть спеціальний стандарт Filesystem Hierarchy Standard (FHS) перекладається приблизно як Стандарт Ієрархії Файлової системи.
У Windows Ви звикли казати диск C та диск D в Linux все не так.
В Linux існує єдиний вузол який називається Кореневий каталог і позначається так /.
На скілки дерикторій Ви б не розбили свій Вінчестер все зводиться до Кореневого каталога.
У кореневому каталозі знаходяться дерикторї(користувачам Windows більш близьке значення цього слова як папка, далі будем думати, що визначення каталог, директорія та папка еквівалентні).
Кожна з даних дерикторій відповідає за свій зміст.
Нижче будуть наведені невеликі описи стандартних дерикторій OC Linux.
/  Кореневий каталог файлової системи Linux в якому знаходяться системні файли та каталоги.
/bin   розміщуються системні програми, а також основні команди ядра Linux.
/boot   знаходиться завантажувальник системи, та інші файли необхідні для старту Linux.
/dev    знаходяться дані про фізичні пристрої та дані про керування ними (можна назвати це драйверами)
/etc    знаходяться системні файли конфігураці. Типу passwd і hosts.
/home  Ваш домашній каталог.
/lib    знаходяться системні бібліотеки та модулі ядра.
/lost+found    знаходяться резервні файли та файли для відновлення системи.
/media В даному каталозі монтуються зміння носії. Для кожного носія створюється підкаталог.
/mnt   В даний каталог монтують (на деякий час) додаткові файлові системи.
/opt    зазвичай установлюють додаткове ПЗ. Яке є доповненням до базового програмного забезпечення.
/proc   занесені дані про псевдофайлову систему, або віртуальну файлову систему з інформацією про процеси та ядро.
/root  Домашній каталог користувача root.
/sbin  Тут знаходяться важливі системні виконуючі файли (бінарні) файли. Файли для запуску системи та команди які зазвичай використовує системний адміністратор такі як reboot.
/srv   В даному каталозі знаходяться незмінні дані про сервіси (тільки для читання)
/tmp    знаходяться тимчасові файли, вони зазвичай стераються коли стають непотрібними. Це назразок області підкачки.
/usr   В даному каталозі знаходяться допоміжні файли (бібліотеки). А також каталог /usr містить ієрархію підкаталогів.
/var   Каталог /var містить в собі різноманітні файли які зазвичай змінюються з часом. Наприклад тут знаходяться збереження до ігор.
Вище наведені каталоги стандартні для усіх Linux систем, а інші каталоги залежать від дистрибютивів.